Москві не вдалося купити Вірменію

Парламентські вибори у Вірменії завершилися перемогою прем’єр-міністра Нікола Пашиняна та його партії “Громадянський договір”. Це означає, що країна обрала європейський вектор розвитку. Чи остаточно розірвано курс на Москву та якою буде політика Вірменії надалі? Вірменія обрала курс на Захід Нинішня виборча кампанія у Вірменії проходила на тлі безпрецедентного тиску з боку Росії, який виявлявся як у політичних заявах чиновників із натяками на можливі силові сценарії, так і в економічному тиску та інформаційних атаках.
Попри це парламентські перегони завершилися перемогою керівної політичної сили “Громадянський договір”, яку очолює прем’єр-міністр Нікол Пашинян. Вірменія продемонструвала чітку готовність продовжувати інтеграцію із західними партнерами. Політична сила “Громадянський договір” заручилася підтримкою 50% виборців, що в абсолютному вимірі становить понад 727 тис. голосів. Офіційні відомості Центральної виборчої комісії свідчать про рекордне з 2017 р. прагнення громадян долучитися до формування майбутнього країни, адже явка сягнула 59%, а загалом до виборчих урн прийшли приблизно 1,5 млн людей.
Своєю чергою відкрито проросійські сили отримали разом 37% – блок “Сильна Вірменія” – близько 23% голосів, “Альянс Вірменія” – майже 10%, а партія “Процвітаюча Вірменія” набрала близько 4%. “Триголова партія війни” розгромлена. Народ узяв у свої руки незалежність, майбутнє і мир, а також узяв у свої руки Республіку Вірменія , – заявив прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян. Під час передвиборчої кампанії він називав опозиційні сили “триголовою партією війни”, звинувачуючи їх у неприйнятті мирної угоди з Азербайджаном і прагненні переглянути досягнуті домовленості.
Попри те, що політична сила Нікола Пашиняна не змогла перетнути межу у 67% для отримання конституційної більшості, специфіка підрахунку та перерозподілу мандатів партій, які опинилися поза межами парламенту, дозволила їй акумулювати понад 54% депутатських крісел. Такий результат гарантує керівнику уряду можливість одноосібно сформувати новий кабінет міністрів, повністю уникаючи складних і компромісних коаліційних переговорів. “Ми проаналізуємо процеси, що відбуваються в цей період, і в нас уже є угода з ЄС, що буде оперативна реакція у вигляді підтримки в розмірі 50 млн євро. Ми будемо використовувати ці кошти в тих випадках, коли побачимо, що були ухвалені необґрунтовані заходи, тобто створені експортні бар’єри.”, – заявив Пашинян. Загалом, результати виборів показали, що більшість виборців підтримують поглиблення співпраці з ЄС та проведенням більш незалежної зовнішньої політики.
В ЄС вже привітали вибір країни. Зокрема президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що Вірменія все тісніше зближується з Європою. “Дух Оксамитової революції, яку ви очолили 2018 р., як і раніше, живий. Ми високо цінуємо наше партнерство з демократичною Вірменією, яка все тісніше зближується з Європою. Вірменія може на нас розраховувати”,- запевнила вона. Повністю від Москви не відірветься Водночас вірменські аналітики переконані, що результати голосування не призведуть до негайних геополітичних змін, адже Пашинян змушений зважати на серйозні безпекові виклики та географічну реальність. “Спробу реваншу проросійських сил можна буде побачити у разі погіршення ситуації в соціально-економічній сфері. Тоді у західних партнерів виявиться менше можливостей впливати на процеси, оскільки географічно Росія знаходиться ближче”,- сказав Богдан Ференс, кандидат політичних наук, засновник ГО “СД Платформа” в коментарі FREEDOM. Експерт припускає, що після нормалізації відносин з Азербайджаном і Туреччиною, яка відкриє нові торговельні шлюзи, прем’єр спробує зміцнити позиції завдяки стриманому руху в західному напрямку. Проте кардинального розриву з Кремлем не відбудеться. Пашинян постійно наголошує, що Вірменія тісно економічно пов’язана з Росією і має намір продовжувати співпрацю. Це буде очевидна спроба збалансувати зовнішньополітичний курс без амбітних планів щодо швидкого вступу до ЄС, який наразі виглядає нереалістичним.
Така обережність і лавірування між Москвою та Заходом продиктовані глибоким страхом перед агресивними діями Кремля. Вірменське суспільство та влада роблять висновки з поточних глобальних подій, особливо після того, як пострадянські країни побачили, наскільки агресивно може діяти РФ на прикладі російської війни проти України. Страх повторення українського сценарію змушує Єреван діяти виважено. З одного боку, повномасштабне вторгнення Росії в Україну значно послабило її вплив на пострадянському просторі та обмежило інструменти тиску – аналогічно до того, як Кремль не зміг повністю реалізувати свої плани під час виборів у Молдові. З іншого боку, реальні безпекові ризики з боку РФ змушують Пашиняна балансувати, і що гострішими ставатимуть відносини з Москвою, то радикальнішою може ставати його риторика на тлі усвідомлення цих загроз. Обережне партнерство з Україною Після парламентських виборів стосунки між Україною та Вірменією мають усі шанси вийти на новий рівень політичного взаєморозуміння. Перемога демократичного курсу відкриває простір для посилення дипломатичного діалогу, оскільки обидві країни об’єднує прагнення зменшити залежність від впливу Кремля та захистити свій суверенітет. Україна активно підтримує цей вибір, бачачи у Вірменії потенційного партнера, який також потерпає від безпекових загроз та імперських амбіцій Росії.
Київ оперативно відреагував на результати голосування, демонструючи готовність до зближення. “Я вітаю Вірменію з проведенням демократичних і вільних виборів, а Нікола Пашиняна – з перемогою. Це також перемога суверенітету Вірменії, вашої незалежності та вашого права жити так, як ви обираєте. Бажаємо вам успіхів”, – сказав президент України Володимир Зеленський. Водночас розвиток відносин буде стриманим і прагматичним. Пашинян змушений зважати на економічну залежність від РФ, тому Єреван уникатиме різких антиросійських демаршів. Натомість взаємодія з Україною фокусуватиметься на європейській інтеграції, обміні досвідом у реформах та гуманітарних проектах. Спільний рух у західному напрямку створює міцне підґрунтя для тривалого, хоч і обережного партнерства.
Вікторія Хаджирадєва